Львівська майстерня фемінізму: як одна організація змінює Галичину

Львів — це не тільки місто панянок, батярів, галицького романтизму, невідреставрованої модерністської архітектури, центр греко-католицизму, літератури і націоналізму. Це також місто українського феміністичного руху.

Об этом сообщает DEDAL



Поряд із крафтовими майстернями, які так люблять українські і іноземні туристи, у місті Лева діє також справжня майстерня фемінізму — громадська організація «Феміністична майстерня» (ФМ).


Ця львівська мануфактура жіночої емансипації розташована в самому центрі міста, зовсім поряд з іншими туристичними майстернями шоколаду, штруделів, вишнівок. Тут для жінок та тінейджерок організовують навчальні заходи з протидії дискримінації, емансипації жінок в патріархальному суспільстві, лекції про фемінізм, гендер і сексуальну орієнтацію; тут організовують марші до 8 березня, проводять кінопокази, табори та читацькі клуби.


Майструвати фемінізм у Львові


У «Феміністичній майстерні» немає яскравої вивіски, а сама резиденція схована у глибині дворика в старій частині міста. У цій квартирі і відбувається вся феміністична магія. Життя тут крутиться завдяки кільком постійним членкиням, а також численним волонтеркам.


Йош, яка переїхала до Львова багато років тому, щоб працювати у сфері архітектурного кінопрокату, в організації працює найдовше. Власне, вона є однією із співзасновниць ФМ.


Йош у резиденції «Феміністичної майстерні» / Фото: Патрік Рохр


2014 року Йош разом з подругами — дослідницею умов праці Анею Оксютович, на той час культурною менеджеркою Анею Хвиль, антропологинею Надією Чушак та активісткою Кірою після кількох вдало організованих феміністичних подій, вирішили створити свою організацію, яка б займалася емансипацією львів’янок.


«Церква в неділю, народні гуляння на Великдень в Шевченківському гаю, в Польщу на заробітки і перша дитина в 25 років (середній вік, на думку молоді Львова, коли варто народжувати жінці, згідно з дослідженням Molodvizh Lviv Research, 2019) — в рамках такого сценарію мені та моїм товаришкам було тісно у Львові,» — пояснює Йош причини, які спонукали її та подруг зайнятися феміністичним активізмом. «Багато хто з нас переїхали до „культурної столиці“ працювати в креативних індустріях або втекли з анексованого Криму чи ОРДЛО. Ми хотіли іншого ритму життя, можливостей самореалізації та відпочинку від прекарної роботи, і при цьому не мати обтяжливих обставин галицьких родин».


Фото: Фото зі сторінки «Феміністичної майстерні» у Фейсбук


На тих найперших зустрічах дівчата вже тепер з «Феміністичної майстерні» багато майстрували руками, бо це дуже об’єднавча для різних жінок практика: ремонтували, плели об’єкти для стріт-арту, вишивали, малювали плакати до 8 березня, щоб вночі розліпити їх на стінах будівель.


Серед цих всіх подій найбільш популярними були феміністичні події, тому вже новоспечені активістки вирішили зареєструвати «Феміністичну майстерню» як громадську організацію, щоб перетворити активістську ініціативу в сталу організацію, яка працює на постійній основі.


З часом Йош здобула навички менеджменту і фандрайзингу і поставила собі за мету перетворити організацію з волонтерської на таку, яка надавала б можливість працевлаштовувати феміністок.


Сьогодні, шість років по тому, «Феміністична майстерня» працевлаштовує сім працівниць, хоч ні для кого з них ФМ не є єдиним місцем праці, ще п’ятеро людей — членкині, які час від часу долучаються зі своїми проектами чи ініціативами, і близько п’ятдесят активно зацікавлених людей — це постійні волонтерки, відвідувачки.


«Феміністична майстерня» популярна серед львів’янок та львів’ян. Протягом 2018−2019 років численні заходи відвідали близько 2200 людей. Часто ті, хто приходять на події вперше, стають волонтерками чи навіть членкинями організації.


Вуличні акції і робота з поліцією


Так сталося і з Квіткою Косарчин, бакалавринею соціології, яка приєдналася до «Майстерні» за посередництвом організації маршу до 8 березня.


Квітка Косарчин / Фото: ГО «Центр Жіночі перспективи»


«Вже на другому курсі в 19 років я знала про різні види дискримінації, гендерні стереотипи, і шукала простір, де зможу дізнаватися про це більше. Так почала активно відвідувати заходи „Феміністичної майстерні“, побувала на лекції Тамари Марценюк „Як і чому чоловіки борються за свої права“, на воркшопі кооперативу „Швеми“,» — розповідає Квітка.


«Потрапила у майстерню уже як активістка, а не відвідувачка, майже випадково: погодилася на спонтанну пропозицію подруги Рімми допомогти одній з учасниць „Феміністичної майстерні“ підготувати лекцію з сексуальної освіти для підлітків для міського дівчачого табору».


Сьогодні Квітка — адміністраторка приміщення «Феміністичної майстерні», відповідальна за безпеку на публічних акціях та маршах, проводить читацький клуб.


«Безпекою займаюся відколи вперше подала повідомлення в міську раду про 8-березневу демонстрацію у 2017 році. Так ця функція за мною і закріпилася, як і комунікація з поліцію, представниками влади, координація скаутів і волонтерів безпеки на акціях. Відстоювання і реалізація права на безперешкодні мирні зібрання сильно мене надихає. Крім цього, займаюся цифровою безпекою як спорідненим напрямом».


«Феміністична майстерня» проводить вуличні акції і марші на 8 березня з 2015 року. А з 2019 року до Міжнародного дня захисту прав жінок спільно з іншими організаціями робить низку культурних, розважальних і просвітницьких подій, які нагадують про боротьбу жінок за свої права.


«Ми вирішили: все місто має відзначати цей день інакше. Кожен, і кожна має отримати пропозицію феміністичного заходу на свій смак,» — пояснює Йош.


Під час проведення маршів на 8 березня «Майстерня» тісно співпрацює із місцевою владою та поліцією. Квітка висловлюється позитивно щодо роботи львівської поліції на акціях «Феміністичної майстерні» і припускає, що частково на це вплинула реформа поліції, а також численні тренінги різних організацій для правоохоронних органів.


«За останні роки ситуація змінюється на краще: поліція налаштована дружно, хочуть, щоб їх похвалили. Цього року на нашому мітингу один працівник поліції підійшов до мене, і каже: „Квітко, ми ж сьогодні добре все зробили, правда?“», — розповідає активістка.


Фемінізм для тінейджерок


Одними з найуспішніших постійних проектів «Феміністичної майстерні» є табори та школи для дівчат-підлітків. Вони виконують просвітницьку роль і формують спільноту серед молоді.


Слава Огороднік, студентка-лінгвістка, власне, й приєдналася до «Феміністичної майстерні» після участі у дводенній школі для тінейджерок у віці 16 років.


Слава Огороднік четверта справа під час школи для дівчат-школярок / Фото: Фейсбук-сторінка «Феміністичної майстерні»


«Дівчата з „Майстерні“ прийшли в мою школу з лекцією про види дискримінації, а згодом я сама знайшла соцмережі „Майстерні“ і прийшла на табір для тінейджерок „Girl Space“», — розповідає Слава.


«З мого досвіду, Львів відчувається дуже тісним, якщо йдеться про тусовки феміністок або ЛГБТ+. Ці знайомства для мене були цінними, оскільки я вперше зустріла людей, що ходять до психотерапевт_ок або психіатр_инь і теж поділяють феміністичні погляди, використовують ненасильницьку комунікацію чи мають не цисгетеросексуальний (цисгендерн (ий)а означає людину, чия гендерна ідентичність збігається з біологічною статтю — прим. авт.) досвід. У школі чи університеті, вдома, в поліклініках і на роботі мені часто такого дуже бракує».


«Під час табору мені вдалося розпізнати попередній мій травматичний досвід, і навчитись відрізняти насильство в дружбі чи стосунках. Також я зрозуміла, що в мене є розлад харчової поведінки і після табору почала довго з нього виходити», — каже активістка.


З часом Слава не лише приходила слухати лекції, але й сама провела лекцію для тінейджерок на таборі «Girls Rule» про тілесність, сексуальну і гендерну ідентичність. У цьому році вона була кураторкою невеликої школи-інтенсиву для тінейджерок, проводить різні події, координує заняття, бере участь у конференціях і є модераторкою чату для феміністок.


У «Феміністичній майстерні» завжди для кожної знайдеться простір для реалізації власних ідей, проектів. Тож тут дівчата пишуть статті, знімають навчальні відео, організовують різноманітні гуртки.


Саша Канцер, історикиня, знавчиня теорії фемінізму, приєдналась до діяльності після школи фем-активізму в кінці 2017 року. З 2019 року модерує Feminist Speaking Club — англомовний розмовний феміністський клуб, де відвідувачки обговорюють англомовні тексти, фільми і порушують такі важливі питання, як турбота про себе, інтерсекційний фемінізм, жіночі простори тощо. На події приходять як львів’янки, так і люди з інших міст і країн.


Саша Канцер, справа / Фото: Фейсбук-сторінка «Феміністичної майстерні»


Дуже багато з того, що роблять в «Феміністичній майстерні» виникає з питання: що можна зробити, щоб підтримати жінок та сприяти їхньому зростанню?


«Ми завжди підтримуємо ініціативу дівчат і жінок, — каже Йош. Саме це робить нашу організацію низовою, на відміну від багатьох інших громадських організацій».


Так, наприклад, Аня Хвиль, одна із засновниць організації, мала бажання навчитись діджеїнгу, і «Майстерня» стала для цього чудовою платформою, кошти на її навчання надав фонд ФРІДА. Перші виступи Ані робилися на феміністичних вечірках, які робила організація. А сьогодні Аня досить відома діджейка і композиторка, пише саундтреки до фільмів, тож музика стала одним з головних напрямків її роботи.


«Ми досі продовжуємо робити вечірки, запрошуємо Аню і отримуємо багато вдячності від жінок і дівчат, що ми створюємо простір, де можна розслаблено потанцювати, бути собою — каже Йош. На жаль, у Львові багато молодих жінок не почувається розкуто і безпечно в традиційних місцях для вечірок, на рейвах і в нічних клубах, які зазвичай є простором домагання, сексуального насилля, гомофобії та присоромлення через вигляд».


Про майбутнє


Робота феміністичної організації у Львові має свої особливості. Звісно, є дуже активні праві радикальні групи, які заважають проводити чи не кожну вуличну подію «Феміністичної майстерні».


Однак ідейні противники — це не найбільший головний біль активісток. Іншими є прекаризованість активісток, нестабільне фінансування та безліч зачинених дверей через феміністську позицію.


«Найбільшою перешкодою є нестабільність: плинність людей, відсутність стабільного достатнього фінансування, яке дозволило б на довгий термін залучати людей, загальна нестабільність життів тих, хто з нами працює. Майже завжди учасниці ФМ — представниці вразливих груп за декількома критеріями, тому це люди, в яких обмежений ресурс відданої роботи, активізму. Працювати напів волонтерськи за таких умов можна було б тільки, якби держава забезпечувала громадян_кам безкоштовну медицину, житло та виплати в кризових ситуаціях, — ділиться наболілим Йош.


Фото: Фото зі сторінки «Феміністичної майстерні» у Фейсбук


Також більший вплив має загалом вороже ставлення середовища, в якому ми живемо, до фемінізму, феміністок. Тут прикладом є зокрема те, що в Україні немає жодного фонду, який надає фінансування на повсякденну діяльність феміністичних організацій, тільки на проекти. Ми ніби весь час мусимо комусь обґрунтовувати право на існування і доводити щось: донорам, що ми працюємо ефективно, ширшій аудиторії — що ми маємо право на безпечний простір для жінок чи право виключати чоловіків з цільової аудиторії тощо".


«Феміністична майстерня» вклала велику частку роботи у популяризацію ідей фемінізму та протидію дискримінації в Україні. Все починалося з малих воркшопів і боротьби з непопулярністю слова «фемінізм». Сьогодні ж «Майстерня» — вже впізнавана організація, яку активно запрошують до співпраці.


«Секрет успіху тут в тому, що феміністичні аспекти і підходи можна знайти будь-де: можна обговорювати методи ведення бізнесу з погляду гендерної рівності, можна робити феміністичну екскурсію художньою виставкою, можна дивитися кіно під гендерночутливим кутом,» — ділиться менеджерським секретом Йош.


За шість років діяльності «Феміністична майстерня» створила маленьку модель утопічного світу, вигадали або перейняли і опрацювали багато чудових інструментів для громадської діяльності. Організація практикує горизонтальні методи роботи, ненасильницьку комунікацію, справедливий розподіл грошей тощо.


«У результаті ми маємо унікальну модель організації, про що я можу сміливо заявляти, бо вивчаю досвід інших, — каже Йош. Особисто я хочу краще описати наш досвід і інструменти для роботи, створити посібник і поширювати її для тих, кому це може бути потрібно. А це не тільки феміністичні ініціативи, а будь-які маленькі низові колективи, які мають власні візії щодо спільного майбутнього. Наприклад, якщо в інших містах хочуть виникати низові феміністичні ініціативи, ми можемо передати їх їм».


Сьогодні «Феміністична майстерня» прагне більше співпрацювати з міськими установами, де вже є багато жінок. Окрім цього, активістки розглядають можливість співпраці з приватним сектором: навчати і консультувати бізнес з приводу того, як створити сприятливі для всіх умови праці, застосовуючи інтерсекційний підхід, який допомагає побачити вразливості різних людей та дбати про комфорт не тільки суто жінок, а усіх, чиї потреби часто є невидимі.


Майбутнє таких організацій, як «Феміністична майстерня» в Україні невизначене, попри великі досягнення і зміни на шляху гендерної рівності в Україні. Адже можливостей фінансування громадської, тим паче феміністичної, діяльності майже немає. Держава не фінансує діяльність феміністичних громадських організацій, оскільки це занадто гостра дискусійна політична сфера.


Авторка — Катерина Семчук


Джерело статті: “https://nv.ua/ukr/ukraine/events/lvivska-maysternya-feminizmu-yak-z-yavilasya-organizaciya-i-chim-vona-zaymayetsya-50127773.html”